Чому Трамп відклав угоду надрах до завершення війни
Вчорашня заява Білого дому про те, що зараз у пріоритеті для президента США Дональда Трампа мирне врегулювання в Україні, а не "угода з надр", є цілком логічною.
До того, як завершиться війна, будь-яка угода про доступ до будь-яких українських активів (тим більше, що передбачає багатомільярдні інвестиції) – просто папір сумнівної цінності. Тому що поки що йдуть повномасштабні бойові дії немає гарантій безпечного доступу до цих активів.
Тому такі угоди мають сенс лише у випадку, якщо є чітке розуміння, що війна закінчиться, а також розуміння, за яким кордоном вона закінчиться. І можуть йти вони лише в комплексі з мирною угодою, а не випереджати її.
При цьому, судячи з сигналів із Вашингтона, від ідеї отримати українські активи Трамп не лише не відмовився, а продовжує її "творчо розвивати".
Учора, наприклад, із Білого дому весь вечір йшли заяви, що США готові взяти під контроль українські електростанції, і це буде для них "найкращою гарантією безпеки". Також зазначається, що це питання Трамп вже обговорив із Зеленським (докладніше ми аналізували ситуацію в окремому матеріалі).
Причому, за інформацією, що курсує, ідея народилася з української пропозиції американцям взяти в управління Запорізьку АЕС, переконавши Путіна її повернути Києву. Але, як бачимо, у Вашингтоні одразу глянули на запитання ширше і тепер поклали око вже й на інші електростанції, які, на відміну від ЗАЕС, на підконтрольній Україні території. А тому доступ до них отримати буде легше (а щодо ЗАЕС ще незрозуміло – чи зможуть домовитись Трамп із Путіним).
Повторюється історія з рідкісноземельними металами, які Київ хотів використати як "наживку" для Трампа з метою переконати його продовжувати допомогу Україні, а за підсумком у президента США пробудили апетит до всіх українських надр на суму пів трильйона доларів.
Так чи інакше, але очевидно, що інтерес до отримання контролю над українськими активами за підсумками війни у США залишається і, щобільше, поширюється на дедалі більшу кількість об'єктів.
Зважаючи на все, це не викликає великої радості в української влади, в плани якої передача в управління американцям того ж таки "Енергоатому", навряд чи входить. Вони й самі на ньому дуже непогано заробляють.
І така суперечність ще може викликати чималі проблеми під час опрацювання мирної угоди, якщо до неї, звичайно, справа взагалі дійде.
